У процесi формування украiнського етносу свiтогляднi функцii в суспiльствi виконувала насамперед релiгiя. Релiгiйнi уявлення нак-ладали свiй вiдбиток на естетичнi смаки i морально-етичнi уподобання, впливали на жанрову структуру худоjноi культури.
Головними осередками культури, як у попереднi часи, залишалися князiвськi двори, монастирi та церкви. У них зосереджувалися освiченi люди, велось лiтописання, переписували й перекладали книги.
У перiод феодальноi роздробленостi важливу роль у культурному розвитку украiнського етносу поряд з Киiвом
та Чернiговим стали вiдiгравати мiста Галицькоi землi - Галич, Холм, Перемишль, Львiв, а також Волинськоi - Володимир та Луцьк. Проте Киiв продовжував зберiгати своi давнi традицii в духовному життi слов'-янських наро дiв.
Найбiльш освiченим на Украiнi у той час було духовенстно, в руках якого зосереджувались школи. Значна частина письменних людей була серед шляхти i ремiсникiв. Письменнi люди, знавцi iноземних мов працювали у князiвських та єпископських канцелярiях, готували тексти грамот, вели дипломатичне листування.
Загарбання украiнських земель польсьькими та литовськими феода- лами в другiй половинi ХIV ст. завдало вiдчутних втрат украiнськiй культурi. Разом з тим у цєй перiод йшов безперервний процес багатос- тороннього спiлкування украiнського, бiлоруського i литовського на- родiв, розширення взаємовпливiв у сферi культури. Наприклад, рефор- мацiя, яка почалася в європi у першiй половинi ХVI ст., сприяла поши- ренню у Польщi гуманiстичних i протестантських течiй. У свою чергу, прогресивнi iдеi, що поширювалися у Польщi, мали велике значення для украiнськоi культури. Розвитковi прогесивних традицiй в культурах обох народiв сприяла боротьба з феодальною реакцiєю у формi контрреформацii.
Разом з тим слiд зауважити, що в умовах нацiональнорелiгiйного гнiту розвиток духовноi культури украiнського народу здiйснювався повiльно. Школи, як правило, iснували при монастирях, церквах або маєтках великих феодалiв. Учнi отримували в них елементарнi знання з письма та арифметики. Бiльш повну освiту мо)на було здобути при вели- ких монастирях, однак монастирська освiта була обмеженою, навчання велося латинською мовою. Крiм православних шкiл у деяких мiстах Галичини i Закарпаття дiяли школи при католицьких костьолах. Найстарiшою серед цих була школа Львiвськоi латинськоi кафедри, у якiй у серединi ХVI ст. навчання мало схоластичний характер.
