На земній кулі зростає величезна кількість дивовижно красивих квіток, проте однією з найкращих вважається троянда. Стародавні греки присвячували її дочці Зевса-громовержця Афродіті — богині кохання і краси. Колись, згідно з легендою всі троянди були білі. Та ось одного разу рано-вранці, коли природа прокидається від сну, Афродіта, гуляючи в саду, побачила квітку дивовижної краси. Це була шипшина. Ніжні пахощі квіток поширю¬валися на значну віддаль. Богиня нахилилися над кущем, щоб понюхати диво-квітки і, захоплена їх витонченою красою, хотіла нарвати букет, та лише сильно поколола пальці. Білі пелюстки квіток зросилися кров'ю богині і з того часу вони зберігають цей божествений колір. Згідно з іншим міфом Афродіта, узнавши про смерть свого коханця Адоніса, який загинув на полюванні від дикого вепра, у страшенному від¬чаї, не пам'ятаючи себе від горя, побігла до місця його загибелі. Бігла через колючі кущі шипши¬ни і не помічала її гострих шипів. Колючки впивалися в ніжне тіло богині. Кров цебеніла з її ран і падала на білі квіти шипшини, які відразу ж ставали рожевими і червоними. Ці міфи свідчать, що шипшина, або дика троянда, була добре відома людям з пра¬давніх часів. Про неї згадується у більшості ботанічних творів древності, які дійшли до нас. Ге¬родот (V століття до н. е.) писав про троянду з Македонії, яка мала 60 пелюсток.
