Будова гена. Ген — інформаційна структура, яка складається з ДНК, рідше РНК, і визначає синтез молекул РНК одного з типів: іРНК або рРНК, за допомогою яких здійснюється мета¬болізм, який зрештою приводить до розвитку ознаки. Мінімальні за розмі¬ром гени складаються з кількох десят¬ків нуклеотидів. Гени синтезу великих макромолекул включають кілька сот і навіть тисяч нуклеотидів. Незважаючи на великі їх розміри, вони залишають¬ся невидимими. Наявність генів вияв¬ляється за наявністю ознак організму, за їх проявом. Загальну схему будови генетичного апарату прокаріот запропонували французькі генетики Ф. Жакоб і Ж. Моно (1961р.)
Сучасний стан теорії гена. У резуль¬таті досліджень елементарних одиниць спадковості сформувалось уявлення, яке носить загальну назву теорії гена. Основні положення цієї теорії:
1. Ген займає певну ділянку (локус) у хромосомі.
2. Ген (цистрон) — частина молеку¬ли ДНК, яка має певну послідовність нуклеотидів, являє собою функціональ¬ну одиницю спадкової інформації. Кількість нуклеотидів, які входять до складу різних генів, різна.
3. Всередині гена можуть відбувати¬ся рекомбінації (до неї здатні части¬ни цистрона — рекони) і мутації (до них здатні частинки цистрона — мутони).
4. Існують структурні і функціональ¬ні гени.
