Дослідження птахів Прикарпаття почалося ще з кінця ХІХ ст. – поч. ХХ ст.. Ними займалися ряд російських, польських та інших орнітологів. Зокрема таких як: Л. Олександров, який написав “Зимовка некоторых перелётных птиц” (1902), а також “Редкие залётные птицы” (1905). У своїх роботах С.М. Алферані (1896) – описує про зимівлю і перелботи лебедів, В.І. Бланні (1907) – про зимуючих у нас птахів, В.К. Анфілов (1916) – про перелітних птахів, а С.А. Бутулін (1895) – про ігри дятла.
У воєнні роки була призупинена будь-яка дослідницька діяльність. А уже починаючи з 1948 р. по 1972 р. птахи заходу України були вивчені досить глибоко. Птахів вивчали орнітологи Львова,Чернівців, Києва, Кременця, Тернополя, Ужгорода, Івано-Франківська, Ленінграда, Кишинева досліджували авіфауну цієї території. В Українських Карпатах працював Ф.Й. Страутман, який написав монографію “Птицы Советских Карпат” (1954) і багато різних орнітологічних статей. У двотомній монографії “Птицы западных областей УССР” (1963) він узагальнив усе те, що виконали вітчизняні орнітологі з 1943 по 1963 рік. Д.В. Владишевський, І.В. Марисова (1960, 1961) вивчали будову гнізд представників роду Turdus і біологію білозобого дрозда – типового представника карпатського високогір’я. Д.В. Владишевський і Т.В. Червамон (1965) аналізують збереження і причини загибелі гнізд горобиних птахів біля верхньої межі лісу в Чорногорах, а Д.В.