ЗМІСТ
ВСТУП
1. ПОНЯТТЯ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ДОВКІЛЛЯ.............................................................6
2. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ Й КОНТРОЛЮ В СФЕРІ ЕКОЛОГІЇ
2.1. ОРГАНИ ЗАГАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ............................................12
2.2. ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ..........................................................................20
2.3. ПОВНОВАЖЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ В СФЕРІ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ................31
3. ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА.....34
ВИСНОВКИ...............................................................................................52
СПИСОК ВИКОРИТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..............................................55
ВСТУП
Актуальність теми. У сучасних умовах, коли проблеми взаємодії людини і природи набувають значення загальнонаціональних пріоритетів, сформувалась і отримала своє конституційне закріплення відносно нова функція держави - екологічна, спрямована на гармонізацію відносин суспільства і природи, забезпечення оптимального врахування економічних та екологічних інтересів суспільства при безумовній першості екологічних. Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається здійснювати у двох напрямах: 1) складання і затвердження екологічних нормативів природокористування (стосовно надр, грунтів, води, повітря, рослинності тощо); 2) складання і затвердження комплексу еколого-економічних показників державного контролю за станом довкілля та діяльністю господарчих структур.
Важливим кроком до зміцнення природоохоронної сфери стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, в якій стверджується, що забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави (стаття 16), кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля (стаття 50) і кожен зобов’язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66). Також у цій сфері Україна має такі закони та акти: “Про охорону навколишнього природного середовища"; "Про тваринний світ" ; "Про природнозаповідний фонд" ; "Про охорону атмосферного повітря" ; “Лісовий кодекс України” ; “ Водний кодекс України” ; ” Земельний кодекс України” ; “Кодекс України про надра”.
Державне управління полягає в організації належних природокористування і природоохорони. Адже управляти — це перш за все організовувати. Саме від рівня організації залежить успіх у будь-якій справі. Особливо висока організація необхідна у сфері використання природних ресурсів: землі, вод, лісів, надр землі та атмосферного повітря, тому що від цього залежить стан економіки держави, благополуччя нашого народу, його здоров'я і добробут. Ось чому управління природокористуванням займає одне з головних місць в екологічних відносинах. Воно має велике теоретичне та практичне значення. Якби управління природокористуванням відповідало потребам життя, Україна мала б здорову екологічну обстановку і в основному задовольняла б свої потреби в сировині.
Мета і задачі дослідження: Мета роботи полягає в тому, щоб здійснити комплексний аналіз такого правового інституту як управління в сфері екології.
Мета обумовила розв’язання наступних задач:
- дати визначення управлінню в екологічній сфері;
- дослідити роль і компетенцію державних органів управління загальної компетенції та органів місцевого самоврядування в сфері управління природокористуванням та охороною довкілля;
- дослідити роль і компетенцію органів управління спеціальної компетенції в сфері управління природокористуванням та охороною довкілля;
- дослідити роль і компетенцію громадських органів в сфері управління природокористуванням та охороною довкілля;
- розкрити зміст функцій управління в сфері природокористування та охорони довкілля.
Методологічна та теоретична основи дослідження. В ході написання роботи використовувалися наступні методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, порівняня.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох основних розділів, списку використаних джерел.
